порив

I -у, ч., спец., рідко.

Місце, де розірване, обірване що-небудь.

II -у, ч.

1) рідко. Різкий, раптовий рух; ривок.

2) Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру. || у знач. присл. пори́вами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість.

3) Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось.

4) Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал. || чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін.

••

У (в) пори́ві — у стані сильного збудження, піднесення, хвилювання.